Традиційно, театр ВікАрт (VIKART – Contemporary Drama Theatre – Lab) представив свій новий спектакль напередодні Різдва. Про саму виставу я розповім трохи згодом, а на початку декілька слів про театр, для глядачів, які можливо, потраплять до нього вперше.
*
Театр ВікАрт був заснований шість років тому. Якщо вірити соцмережі, перший показ відбувся 1 квітня 2017 року. Це була вистава “Та сторона”, поставлена режисером Віктором Древицьким за віршами українського поета Віктора Єганова.
Про ентузіазм та енергію учасників трупи говорить те, що тільки в першому сезоні у театру було аж десять постановок!
Серед репрезентованих вистав публіці, за ці роки були: “Слон розмовляє українською” за п’єсою Наталки Ворожбит, “Мухаммад і я”, “Кадіш” на основі поеми А. Галича, “Карась” за п’єсою Марини Дяченка, “Дочка Пророка” Поліни Жеребцової, а також читка її “Чеченського щоденника”, “#.щастяматеринства”, Вихід”, “Ганді мовчав по суботах” та багато інших.
Вибір п’єс – завжди актуальних, завжди тільки опублікованих, і часом щє ніде не зіграних, що зачіпають гострі питання сучасності – зумовлений назвою театру: Театр нової драми.
Театр (десь, наскільки пам’ятаю, його називають «театральною лабораторією») не має постійного колективу. Майже кожну виставу виконують нові актори-аматори. Тож роботу театру можна охарактеризувати ще й так – це діюча вже багато років школа акторської майстерності, цікава у своєму роді акторська лабораторія.
Його незмінний керівник, режисер-постановник та актор Віктор Древицький народився 13 листопада 1955 року у Калинівці Вінницької області України. У художніх фільмах він грав, як актор, а також ставив, як режисер, спектаклі на багатьох сценах світу.
Кращє і докладніше, за його біографією зануритися в гугл.
А зараз декілька слів про нову виставу.
Для нової вистави Віктор Древицький обрав одноактні п’єси двох авторів збірки “A DICTIONARY OF EMOTIONS IN TIME OF WAR: 20 SHORT WORKS BY UKRAINIAN PLAYWRIGHTS” (Egret / Laertes Books, 2023), виданого в жовтні у США.
Ця збірка має свою історію.
12 березня 2022 року у Києві мало відбутися урочисте відкриття Театру драматургів. Відомі, у тому числі й за межами своєї батьківщини, українські драматурги Максим Курочкін та Наталка Ворожбіт запросили взяти участь у роботі театру велику кількість талановитих, незалежно мислячих, унікальних та різносторонніх письменників. У Максима Курочкіна на столі вже лежав стос коротких текстів, наданих його колегами для прочитання в рамках урочистостей з нагоди відкриття театру.
Але 24 лютого 2022 року все відразу змінилося.
Навесні того ж року, бажаючи підтримати своїх українських театральних колег, Джон Фрідман, американський автор, редактор і перекладач дюжини книг про російську, українську та білоруську драматургію та театр, вирішив провести міжнародні читання якоїсь української п’єси. Через Наталку Ворожбит він дізнався про нові п’єси, які є у Максима Курочкіна. Але Максим Курочкін відмовився надіслати щось, написане до запланованого березневого відкриття. Він написав Фрідману, що це п’єси ” вже належать інший, довоєнній епосі “. І що “було б логічно, якби театри світу замовили українським драматургам нові п’єси, написані нехай і поспіхом, на бігу, але про теперішню, повсякденну ситуацію”.
У результаті зусиль Джона Фрідмана гроші на проект було знайдено, і 3 жовтня 2023 року збірка українських п’єс, перекладених англійською мовою, побачила світ.
А 23.12.2023 у місті Гельсінкі, у театрі ВікАрт відбулася прем’єра вистави з двох одноактних п’єс – “Обісцяний БТР” Оксани Гриценко та “Баба Тоня” Тетяни Киценко.
*
Оксана Гриценко, український журналіст, драматург та сценарист. Свою першу п’єсу “Санік” написала у 2019 році після закінчення курсів драматургії у Максима Курочкіна та Анастасії Косодій. Вистава увійшла до шорт-листу Українського тижня сучасної п’єси у 2019 році та була показана у Львівському драматичному театрі імені Лесі Українки. Її друга п’єса “Дон Жуан із Жашкова” увійшла до шорт-листу Тижня сучасної п’єси у 2020 році. На основі цієї п’єси Гриценко написала сценарій однойменного художнього фільму.
Також вона близько 20 років працювала журналістом, висвітлюючи такі події, як російське вторгнення до Грузії, українського Євромайдану, анексії Росією Криму та війни Росії проти України.
*
У іншої авторки збірки “Словник емоцій під час війни” Древицький вибрав п’єсу “Баба Тоня”.
Тетяна Киценко – драматург та сценарист. Спеціалізується на соціальній та психологічній драмі. Власниця численних нагород Українського тижня сучасної п’єси (Київ, 2011, 2012, 2013), фестивалю Drama.UA (Львів, 2012), конкурсу «Коронація слова» (Київ, 2015), учасник та номінант багатьох інших міжнародних театральних фестивалів та конкурсів.
П’єса “Баба Тоня” потрапила у лонг лист премії “Липневий мед 2023” у номінації “Вечірня сцена. П’єси для дорослої аудиторії”.
*
З гумором та емпатією п’єси розповідають про те, як мешканці маленьких сіл (в одному випадку південь України, в іншому – Київська область) спочатку розгублено спостерігають, як їх окуповують. Як до сел входять російські війська, але потім починають діяти.
Ні словом більше про сюжет. Бо це варто побачити власними очима, вчутись у кожне вимовлене слово власними вухами та пірнути у відбуваючися події. Не писатиму про добротну гру акторів та мізансцени, створювати які Древицький вміє майстерно! Не писатиму про сльози та посмішки, які поперемінно з’являлися на обличчях глядачів. Особливо тих, хто жваво згадував свої перші дні після початку повномасштабного вторгнення.Я даю вам впевнену рекомендацію , відвідати цю виставу. Нічого не скажу про ваші враження тому що, буде краще отримати їх вам самим.
Текст – Хамдам Закіров
Фотографії – Vitaly Plutahin
***
Посилання:
Збірник “Словник емоцій під час війни” https://www.laertesbooks.org/a-dictionary-of-emotions-in-a…
Передмова: https://www.laertesbooks.org/theater-of-playwrights-intro
Обісцяний БТР: https://ukrdramahub.org.ua/play/obistsyanyy-btr
Баба Тоня: https://ukrdramahub.org.ua/play/baba-toma